Напрями та динаміка інституціональних реформ у Європейському Союзі

Толстов, С.В. (2014) Напрями та динаміка інституціональних реформ у Європейському Союзі. Актуальні проблеми міжнародних відносин, 1 (120). с. 27-36.

Перегляд

Text 15_Tolstov_НАПРЯМИ ТА ДИНАМІКА ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ РЕФОРМ.pdf Розмір завантаження (91kB) | Перегляд

Резюме

В статті проаналізовано структурні реформи та процеси інституціонального розвитку в ЄС в умовах глобальної економічної кризи. Представлено огляд дискусії, що стосується пошуку більш ефективних моделей управління в рамках інтеграційного об’єднання, пов’язаних з формуванням економічного і монетарного союзу. Ви- значено два потенційно можливих сценарії диференціації в рамках ЄС, які передбачають подальший розвиток інтеграційної взаємодії в Єврозоні на основі діючих договорів, та/або на основі укладання нових угод з частковою участю країн ЄС, згодних з впровад- женням більш інтенсивних механізмів підпорядкування, координації та взаємодії. Проекти реформування керівних органів та інститутів ЄС відображають відмінність цілей і походів брюссельської бюрократії і урядів окремих країн ЄС. Інституційні зміни зачіпають бюджетне регулювання, координацію економічної політики ЄС та його держав-членів, управління зовнішньоекономічною діяльністю, проблеми гуманітарного та соціального характеру, а також формування консолідованої спільної зовнішньої полі- тики. Підписання міждержавного Договору про стабільність, координацію і управління в рамках економічного і монетарного союзу (2012 р.) стало одним із заходів, покликаних прискорити гармонізацію економічної політики окремих країн ЄС. Економічне та політичний посилення Німеччини є одним з головних факторів, що впливають на спрямування та динаміку інституційних реформ у ЄС. У теперішній си- туації швидке втілення федеративних схем і принципів не видається реалістичним. Багато держав-членів ЄС продовжують наполягати на збереженні автономії у прийнятті рішень і віддають перевагу вибірковій участі в ряді спільних політик, механізмів і програм, що реалізуються в рамках ЄС. Прийняття Лісабонської версії установчих договорів ЄС передбачало обмеження і скорочення принципу «змішаної компетенції», який зберігався в багатьох сферах діяльності ЄС, та розширення сфери виключної компетенції Союзу. Однак з урахуванням посилення тенденцій багатополярності й зростання впливу Німеччини, у політичних колах деяких країн ЄС посилюються настрої на користь збереження повноважень національних урядів у прийнятті рішень і можливостей для лавірування у сфері зовнішньої політики.

Дії (Потрібно увійти)

Перегляд елементу