Становлення американської історіографії Нового курсу (1930-і – початок 1960-х рр.)

Лущак, В.В. (2023) Становлення американської історіографії Нового курсу (1930-і – початок 1960-х рр.). Проблеми всесвітньої історії: науковий журнал, 4 (24). с. 172-192.

Перегляд

Text problemi_vsesv-0423-24-172-192.pdf Розмір завантаження (683kB) | Перегляд

Резюме

У статті на основі комплексного дослідження наукової та публіцистичної літератури здійснено аналіз становлення американської історіографії Нового курсу. Перші оцінки Нового курсу відносяться до президентської кампанії 1932 р. коли він ще був попередньою теоретичною програмою реформ. У період політичних дебатів 1930-х рр. опоненти Ф. Рузвельта критикували Новий курс за те, що він не відповідав американським традиціям, оперував неамериканськими підходами до державного управління. На його оцінки серйозно вплинула міжнародна ситуація, пов’язана із кризою капіталізму та демократичного управління у Європі. Політичні противники, звертаючись до досвіду за океаном, безпідставно розглядали Новий курс як прояв одного із європейських режимів. Автором статті встановлено, що подібні оцінки не знаходили широкого відгуку у суспільстві, а наукові роботи дослідників, які відстоювали подібні тези, перебували на маргінесі історичних дебатів навколо Нового курсу. Публікація більшістю членів кабінету Ф. Рузвельта та його радників своїх мемуарів, а також відкриття доступу до бібліотеки президента у Гайд-парку сприяли становленню перших наукових оцінок Нового курсу наприкінці 1940-х рр. У історіографії Нового курсу були свої «батьки-засновники», до яких автор даної статті відносить – А. Шлезінгера-молодшого, Б. Рауха, Р. Гофстадтера, Ф. Фрейделя, Дж. Бернса та В. Лехтенберга. Ці дослідники встановили наукову основу, яка залишається актуальною до сьогоднішнього дня, незважаючи на різні спроби її ревізії. Вони встановили певні історіографічні тренди та підходи щодо дослідження та інтерпретації даного періоду у 1950-х рр. Автором визначено, що 1950-і рр. були позначенні дебатами між двома школами історичної думки – прогресистська та консенсусна, на предмет того, чим був Новий курс – продовженням реформістського руху попередніх десятиліть, поворотним моментом, чи революцією в американському житті та політиці. У дослідженні автор розглянув та проаналізував основні аргументи та контраргументи кожної із шкіл.

Дії (Потрібно увійти)

Перегляд елементу